неоімпресіонізм

-у, ч.

Течія в живопису кінця 19 – початку 20 ст., представники якої, розвиваючи тенденції імпресіонізму, намагалися науково обґрунтувати, надати системного характеру імпресіоністичним прийомам розкладання складних тонів на чисті кольори.